Государственный строй Сенегала

Дежавний устрій Сенегалу

Форма правління, розподіл повноважень між гілками влади: президентська республіка, Президент призначає Прем’єр-міністра. Членів уряду призначає Прем’єр після консультацій із Президентом. На засіданнях уряду головує Президент.

Територіально-адміністративний  поділ: 14 регіонів, 35 префектур.

Дата здобуття незалежності від Франції 4 квітня 1960 року (повна незалежність здобута 20 серпня 1960 р. після розпуску Федерації Малі).

Національне свято – День Незалежності, 4 квітня (1960 р.).

Конституція (Основний закон) прийнята 7 січня 2001 року.

Інститут Президента – Президент обирається прямим всенародним голосуванням на п’ятирічний термін. Конституція 2001 року встановлює обмеження у два президентських мандати поспіль. Чинний президент Макі Саль обраний 25.03.2012 р. (65,8% голосів), його конкурентом був попередній Президент Абдулай Вад, який виставив свою кандидатуру на третій термін попри протести опозиції. Наступні вибори – лютий 2017 р.

Законодавча влада: парламент двопалатний: Сенат (100 сенаторів, 35 з яких обираються непрямим голосуванням у 35 префектурах країни, решта 65 призначається Президентом) і Національні Збори (150 депутатів, 90 з яких обираються за мажоритарною системою за регіональними списками в один тур, 60 – за пропорційною системою за національним списком). Термін повноважень – 5 років. У виборах 01.07.2012 р. взяли участь 36,7% виборців. В Національних Зборах – 119 місце пропрезидентський блок BBY, 9 –  колишня правляча Демократична партія, решта - незалежні. Наступні вибори – липень 2017 р.

Виконавча влада: Глава уряду та його 24 члени підзвітні Президентові. Прем’єр-міністр Абдул Мбай (з 04.04.2012 р., безпартійний). Засідання уряду проводить, як правило, президент. Міністр закордонних справ – Аліун Бадара Сісе (з 04.04.2012 р.).

Судова влада: Французька система права. Верховний Суд скасовано у 2001 р., його функції передано новоствореним Касаційному Судові, Державній Раді та Конституційній Раді. Смертна кара скасована у грудні 2004 р., хоча останній смертний вирок виконано у 1967 р.

Ключові політичні партії та їх лідери: Демократична партія Сенегалу – ліберальна (Абдулай Вад), Альянс за Республіку (Макі Саль), партія „Ревмі” (Ідріса Сек), Соціалістична партія (Усман Танор Дієнг).

Політична ситуація зумовлена значними електоральними очікуваннями від нового глави держави, передусім щодо зниження цін на товари першої необхідності та подолання масового безробіття. Колишня правляча Демократична партія звинувачує владу в політично мотивованих переслідуваннях своїх лідерів і погрожує бойкотувати вибори. Джерелом постійної напруженості є сепаратистський рух у регіоні Казаманс, який веде збройну боротьбу з центральним урядом з 1982 р.