Стаття 15
Визначення шкоди
15.1 Визначення шкоди в цілях Статті VI ГАТТ 1994 повинно грунтуватися на позитивних доказах і включати об’єктивне вивчення як (a) обсягу субсидованого імпорту та впливу субсидованого імпорту на ціни аналогічних товарів на вітчизняному ринку, так і (b) подальший вплив цього імпорту на вітчизняних виробників таких товарів.
15.2 Щодо обсягу субсидованого імпорту органи розслідування повинні розглянути, чи відбулося значне зростання субсидованого імпорту, чи то в абсолютному, чи у відносному виразі до виробництва або споживанні у країні імпортуючого Члена СОТ. Щодо впливу субсидованого імпорту на ціни органи розслідування повинні розглянути, чи відбулося значне заниження ціни в результаті субсидування імпорту у порівнянні з ціною аналогічного товару імпортуючого Члена СОТ або чи є впливом такого імпорту значне стримання цін іншим чином чи значне запобігання зростанню цін, яке б виникло у
протилежному випадку. Жоден з цих факторів окремо, ані кілька з них разом не обов’язково являють собою підставу для прийняття остаточного рішення.
15.3 У тому випадку, коли розслідуванню з компенсаційних мит одночасно піддається імпорт товару більше ніж з однієї країни, органи розслідування можуть у сукупності оцінювати вплив такого імпорту лише тоді, коли вони визначать, що (a) обсяги субсидій відносно імпорту з кожної країни перевищують величину de minimis, як це визначено у параграфі 9 Статті 11, і що імпорт з кожної з країн не є незначним, і (b) сукупна оцінка впливу імпорту є придатною в контексті умов конкуренції між імпортованими товарами, а також умов конкуренції між імпортованими товарами і аналогічними вітчизняними товарами.
15.4 Вивчення впливу субсидованого імпорту на відповідну галузь вітчизняного виробництва повинно включати оцінку всіх відповідних економічних факторів та показників, які характеризують стан галузі, в тому числі реального і потенційного зменшення обсягів виробництва, продажу, частки ринку, прибутків, продуктивності праці, доходів від інвестицій або використання основних фондів; факторів, що впливають на ціни на вітчизняному ринку; реального і потенційного впливу на рух грошових коштів, товарно-матеріальні запаси, зайнятість, заробітну платню, економічне зростання, можливості залучення капіталу або інвестицій, а також, у випадку сільського господарства, визначення того, чи відбулося збільшення витрат за програмами урядової підтримки. Цей перелік не є вичерпним, причому жоден з цих факторів окремо, ані декілька з них разом не обов’язково являють собою підставу для прийняття
остаточного рішення.
15.5 Повинно бути доведено, що субсидування імпорту через наслідки субсидій завдають шкоди у розумінні цієї Угоди. Доведення причинно-наслідкового зв’язку між субсидуванням імпорту та завданням шкоди галузі вітчизняного виробництва повинно грунтуватися на вивченні всіх відповідних доказів, які є у розпорядженні органів влади. Органи влади повинні також вивчити будь-які інші відомі їм фактори крім субсидування імпорту, які одночасно завдають шкоди цій галузі вітчизняного виробництва. Розмір шкоди, викликаної такими іншими факторами, не повинен приписуватися субсидуванню імпорту. Фактори, які можуть бути придатними у цьому плані, включають, inter alia,
обсяги та ціни несубсидованого імпорту такого товару, зменшення попиту або зміни в структурі споживання, практику обмеження торгівлі іноземних та вітчизняних виробників і конкуренцію між ними, розвиток технології, показники експорту і продуктивність галузі вітчизняного виробництва.
15.6 Вплив субсидованого імпорту повинен оцінюватися відносно вітчизняного виробництва аналогічного товару, якщо наявні дані дозволяють відокремити визначення такого виробництва на основі таких критеріїв, як виробничий процес, обсяг продажу та прибуток виробника. Якщо таке відокремлене визначення такого виробництва не є можливим, вплив субсидованого імпорту оцінюється на основі вивчення виробництва найвужчої групи або асортименту товарів, який включає аналогічний товар і по
якому може бути надано необхідну інформацію.
15.7 Визначення загрози завдання суттєвої шкоди повинно грунтуватися на фактах, а не на голослівних ствердженнях, здогадках або маловірогідній можливості. Зміна обставин, яка б спричинила ситуацію, за якої б субсидія завдала шкоди, повинна бути чітко передбачувана і неминуча. При визначенні щодо наявності загрози завдання суттєвої шкоди органи розслідування повинні розглядати, inter alia, такі фактори, як:
(i) характер субсидії або субсидій, про які йдеться, та вплив на торгівлю, виникнення якого є вірогідним в результаті їх застосування;
(ii) значні темпи зростання імпорту субсидованих товарів на вітчизняний ринок, які вказують на вірогідність значного збільшення обсягів імпорту;
(iii) достатня кількість вільних основних фондів в експортера або неминуче суттєве зростання такої кількості, яке вказує на вірогідність значного збільшення імпорту субсидованих товарів на ринок імпортуючого Члена СОТ, з урахуванням наявності інших експортних ринків, які могли б поглинути додаткові обсяги експорту;
(iv) визначення, чи здійснюється імпорт за цінами, що матимуть значний вплив у плані зниження чи стримування вітчизняних цін і, вірогідно, збільшили б попит на подальший імпорт;
(v) матеріальні запаси товару, щодо якого порушено розслідування.
Жоден з цих факторів сам по собі не обов’язково являє собою підставу для прийняття остаточного рішення, але сукупність розглянутих факторів повинна приводити до висновку, що подальше зростання субсидованого імпорту є неминучим і що у разі незастосування захисних дій буде завдано суттєвої шкоди.
15.8 Щодо випадків, коли виникає загроза завдання шкоди з боку субсидованого імпорту, застосування компенсаційних заходів розглядатиметься і вживатиметься з особливою увагою. | 
